ЗАПРОШЕННЯ ДО БІЛОГО ТАНЦЮ

«…Обставини провокують нас бути іншими: кращими, сильнішими, багатшими, але засліплені цими чеснотами ми втрачаємо рівновагу й не помічаємо меж власного простору; і оступаємося, падаємо на каміння реальності, і тоді болить і душі, і тілу…».

Ці глибоко філософські, вистраждані за себе й за інших слова належать перу відомого українського поета Миколи Боровка і є ключем до одного з ронделів автора, що увійшли до його нової книги «Недільне двокнижжя» (Бориспіль: Медіа-центр «ТС», 2019. – 148 с. / директор Інна Бакум; редактор Володимир Литвин; передмова Вікторії Коломийцевої). Видання вміщує в себе дві книги ронделів з ключами: «Книга I. Теургія. Ронделіана» та «Книга II. В колисці Блискавок. Ронделіана».

Поціновувачам поетичного слова давно відомо, що Микола Боровко вже не одне десятиліття творить у жанрі ронделю. І замість того, щоб засумувати й експресивно шукати нові форми вираження, поет своєю цілковитою відданістю одній поетичній формі вкотре сотворив диво. Цього разу на суд прискіпливого читача пропонується збірка унікальної, істинно філософської поезії. Саме тієї поезії, яка приходить на землю лише єдиним шляхом – шляхом небесного трансцендентного осяяння себе у світі і світу – в собі. Процес цей складний – перенасичений, на перший погляд, інформацією і щирими, мов схід сонця чи ранкова роса, одкровеннями, які так точно потрапляють у душу, що сперечатися з ними – зась. Та то все тільки на перший погляд – дбайливий, глибокодумний автор зачинає кожний свій рондель, що увійшов до книги «Недільне двокнижжя» – ключем. Так, короткий авторський вислів філософського змісту майстерно виводить нас на місточок розуміння глибинного сенсу поезії. Ще одну підказку для читача автор залишив у самій назві – «Недільне двокнижжя». Споконвіку добрі християни неділю залишали для спілкування з Богом, а отже, – зі Всесвітом. Цей день – поза поспіхом, він для каяття, причастя і смиренної молитви. Цей день задуманий Всевишнім поза суєтністю – лише намагання пошуку вищого сенсу і шляхи до нього. Так і нову книгу Миколи Боровка, незважаючи на її зручний, невеличкий формат, не варто й сподіватися осягнути за кавою, у маршрутках, поміж станціями метро чи то поміж інших побутових справ. «Недільне двокнижжя» потребує тиші й заглиблення, заглиблення й тиші. І будьте певні, що в боргу нова книга Миколи Боровка не залишиться – щедро обдарує глибокими законами-одкровеннями буття людини у Всесвіті, і самого Всесвіту – у кожному з нас.

Хочете подарунку? Тож не гайте часу й відкривайте книжку. До речі, розпочинається вона ще однією підказкою у слові від автора. Там ви знайдете думку, яку душа ваша неодмінно впише надважливим курсивом у найзаповітнішому своєму куточку:

«Душа прагне до незайманості, чистоти, високості. От тільки відтінки твоєї ходи до неї залишаються тінями…».

Тінями… І це аж ніяк не поверховий песимізм заради модної й затребуваної в усі часи мистецької пози. Це невідворотна констатація факту. Звісно, є винятки – генії. А що можемо зробити ми, звичайні люди? Дозволю собі дати відповідь, навіяну «недільним» читанням Миколи Боровка. Зрештою, як будь-який читач, я маю повне й невід’ємне право асоціювати. Тож хочу продовжити нашу розмову діалогом: «Ви переймаєтеся правильним харчуванням або ж хоч намагаєтеся це робити? – Слідкуєте за своєю фізичною формою і намагаєтеся тримати себе в тонусі?»

Вочевидь – так! Будь-яка сучасна людина сучасного суспільства переймається своїм здоров’ям і зовнішнім виглядом. Різноманіття фітнес-центрів, дієт, тренінгів з логічного мислення й лідерської поведінки… Чого ж бракує для щастя, адже у здоровому тілі – здоровий дух? А просто, нетренована, залишена без особливої уваги душа з роками, майже непомітно для свого власника, починає хворіти на душевний остеохондроз. Часто-густо ще й діагноз целюліту байдужості й непорозумінь додається. І якщо вже ви допустили її до такого стану, а все ж хочете бути щасливими, досконалий Макрокосм (тобто Всесвіт), дає вашому Мікрокосму (тобто душі) шанс на сеанси реабілітації – музикою-танцем, фарбою-танцем, словом-танцем.

Особливо зупинюся на реабілітації словом-танцем, адже це головне, що хочеться вам сказати про «Недільне двокнижжя» поета Миколи Боровка. Далеко не кожне поетичне слово є мелодією для неї, більшість залишаються лише у статусі віршованих, те саме й з прозою. Але то все наразі не наша турбота, бо більше, ніж рекомендую вам прочитати «Недільне двокнижжя», щоб потанцювала Душа… Раджу щиро, оскільки мені ця складна, дуже вибаглива хореографія надто вже припала до душі. Чесно, давно так вона в мене не вальсувала, як під ронделі «На шибках пензлики морозу», «Синій вечір твоїх бажань», «Горох овечок котиться з гори»… Вальсувала, вальсувала – потім раптом забаглося їй танго – «Мою любов, немов Христа», «Вона йому простила, що змогла», «Кішка морозу обламує кігтики болю»… Танцювала, танцювала, потім її покликала румба – «У блискавці найперших почуттів», «Він аж завмер – ввійшла Свята Любов», «Ми сиділи навпроти зорі», «Він так ридав, що зорі плакали»… Насолода! Але, якщо говорити щиро, було їй і важко, і надто важко – коли прагнула достойно відтворити високу балетну хореографію, бо вона, бачте, хоче бути примою. А хто й коли бачив приму без стоптаних до крові ніг?

Отже, «Недільне двокнижжя» – нова книга відомого українського поета-ронделіста Миколи Боровка має честь запросити вас на білий танець. Зі справжніми книжками завжди так – тільки білий, бо не ми їх обираємо, а вони нас. Ось вона вже подає вам руку:

«…Але на будь-якому полі стебло красується таким, яке тепло зігрівало його…».

Даруйте, затанцювалася і ні слова не написала, що таке рондель і як дослівно перекладається термін «теургія» – та не жалкую, бо то все для філологів, які й так чудово розуміються на цьому. А мені просто хотілося сказати головне про «Недільне двокнижжя» і, здається, сказала.

Олена ІЩЕНКО,

поетеса, журналіст

Share Button