Олександр Сич: «Мрії здійснилися!»

Об’єкти ТОВ «Трест Бориспільсільбуд» – гарні й нетипові. У 90-их роках минулого століття вони будували житло для киян, нині збулася мрія керівника товариства Олександра Сича будувати для рідного міста, й цим він дуже пишається.

– Олександре Івановичу, наближається Ваше професійне свято. Які подарунки будівельники ТОВ «Трест «Бориспільсільбуд» зробили самі собі? Маю на увазі новобудови, якими Ви задоволені, а можливо, й пишаєтеся.

– Є в нас такі гарні й нетипові об’єкти. Обидва перехідні ще з минулого і позаминулого років. По-перше, облаштування зони відпочинку на озері Олесницьке (колишнє Комсомольське). Ми вклали сюди чимало праці й сил. Повністю спустили в цьому озері воду, тобто очистили його від бруду. А завдяки тому, що за свій рахунок розробили пропозиції до проектувальників стосовно змін у проєкті, навіть здешевили кошторисну вартість, зекономили кошти на доріжку навколо озера, яку проклали спеціалісти ШРБУ-50. Зекономили, в основному тому, що вирішили не бетонувати береги. Це ж робиться на берегах річок, а на озерах такої необхідності немає.

Ми робили все для комфортного відпочинку. Приміром, спочатку були запроєктовані високі відкоси на березі, незручно було б спускатися до води, тож запропонували нижчі спуски, зручні бетонні сходинки, так і в усьому іншому. Є на озері гарний міст на бетонних палях (використали, до речі, ті, що були встановлені ще у 80-их роках), навіть невеличкий причал. Мені колись довелося відпочивати в Миргороді, там на озерах чудові зони відпочинку, їх також взяли за зразок при внесенні пропозицій стосовно змін у проєкті.

Треба віддати належне депутатам міської ради і міському голові, що нарешті взялися за облаштування озер у Борисполі, їх очищення. Можливо, в озерах ще не завжди придатна для купання вода, але тепер людям є де відпочити у спеку. Навіть бачив, що на автостоянці, яку також ми тут побудували, не було місць для машин відпочиваючих. А, на перспективу, треба думати про подальше озеленення Олесницького, та й інших озер. Також можна біля причалу зробити човникову станцію з катамаранами, встановити торговельні павільйони.

Не можу не згадати і про другий цікавий об’єкт індивідуального характеру, перехідний ще з 2017 року, таких не будували ніколи раніше, –  притулок для тварин. При його будівництві також виникло кілька нюансів. Так, ми і тут не зовсім погодилися з деякими рішеннями проєктантів. Тож, знов-таки, за свої кошти вносили пропозиції щодо змін, побувавши в аналогічних притулках Київщини. Звернулися до міської ради, котра є замовником, з пропозицією скоригувати проєкт з погляду його доцільності, тобто щоб і для тварин, і для персоналу було створено належні умови. Влада одразу пішла нам назустріч.

Закінчили цей об’єкт ще минулого року, та виникли деякі нюанси через невчасне підключення електроенергії. Міська рада провела успішні переговори з новим власником «Київобленерго», замовник займається підключенням електроенергії. Незабаром об’єкт буде введено в експлуатацію.

– Добре, що намагаєтеся не сліпо виконувати роботи, а обирати найкращі варіанти.

– А як інакше, як житель міста хочу, щоб люди отримували задоволення від збудованого нашою будівельною організацією.

– Оце і є справжній патріотизм на рівні міста. Скажіть, певно, у вашої організації були й інші об’єкти, більш звичні для вас, але не менш потрібні.

– Так, розбудовуватимемо цілий мікрорайон по вулиці Банківська. Тут будуємо власні житлові каркасно-монолітні будинки (всього їх буде 10). Квартири виставляємо на продаж. Один будинок уже побудували, на другому ведемо монтажні роботи. Плануємо здати його у третьому кварталі 2020 року. Ще один будинок введемо в експлуатацію у другому кварталі 2021 року. Особливість цього житла в тому, що в усіх квартирах встановлюється індивідуальне опалення, завдяки чому економимо газ, що так актуально нині. Був такий випадок: вже після новорічних свят, коли почалися 20-градусні морози, телефонує мені знайомий переселенець, який придбав квартиру в першому будинку на Банківській, і запитує, як вмикати опалення. «А Ви що не вмикали й досі?» — запитую його. «Навіщо? Тепло ж було!» Звичайно, переваги не лише в індивідуальному опаленні, поруч ліцей і дитсадок, магазини, автобусні зупинки неподалік.

– Окрім спорудження нових будинків, ваша будівельна організація ще й ремонтами займалася?

– Один з найбільш цікавих, про який варто сказати окремо, –  капітальний ремонт дитячого садка «Теремок» по вулиці Калмикова (колишня Тельмана), що в мікрорайоні УМБ-17. Тут виконали чимало робіт, не менш складних, ніж на нових
об’єктах. Виграли тендер минулого року й одразу ж почали працювати. За договором мали здати дитячий заклад у грудні цього року. Та було звернення міського голови до колективу будівельників з проханням докласти зусиль, щоб здати цей об’єкт до першого вересня, як кажуть, дорога ложка до обіду. Ми пришвидшили темпи, тепер можна констатувати: справилися, і вже до першого вересня діти зможуть знов піти у свій «Теремок». Ми зробили на існуючих площах все можливе, щоб умови відповідали нині існуючим нормам. А це ж непросто, якщо врахувати, що садок будувався ще за радянських часів. Також приступили до ремонту ще одного важливого для дітей міста об’єкта – ліцею «Дизайн-освіта». Тут також необхідно виконати роботи до першого вересня 2019 року.

– Колектив у вас стабільний?

– Так, але з прикрістю констатую: його залишають кращі працівники. За кордон на заробітки їдуть кращі спеціалісти. Це проблема на рівні держави. Адже умови праці будівельників непрості — дощ, спека, морози, а працювати треба за будь-якої погоди. При такому низькому рівні заробітної плати деякі просто не витримують. Так, коли ми почали будувати притулок для тварин, Олесницьке озеро, у кошторис була закладена середня заробітна плата 3 400 грн, щоправда, потім скоригували, і вона зросла до 5200 грн. Порівняйте: середня зарплата по місту 14 тис. грн. Тому приїжджають до нас молоді спеціалісти після училища, попрацюють два-три місяці і звільняються. Куди ж ідуть працювати? Та у ті ж супермаркети, навіть підсобниками, де також нелегко, але ж працюють у закритому приміщенні, в теплі. Тож маємо проблеми, і потрібно нашим можновладцям подумати про підвищення заробітної плати для будівельників.

– Незважаючи на це, колектив продовжує працювати, виконувати іноді й складні роботи. Пам’ятаю, ви пройшли гарну школу на об’єктах «Київміськбуду». Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Адже саме в ті роки багато чому навчилися.

– Це був кінець 90-их. У Борисполі та районі об’єктів зовсім не було. Ми тоді знайшли таку потужну організацію, як «Київміськбуд», і стали з ними співпрацювати як субпідрядники. Це нас врятувало, а ще навчило наші кадри якісно виконувати роботи, оскільки тривало житлове будівництво, і нашу роботу оцінювали досить прискіпливо.

– Але ж тепер ваша колишня мрія здійснилася, – почали будувати для Борисполя.

– Завдяки реформі децентралізації кошти почали залишатися в місцевих бюджетах. Особливо останні три роки коштів на будівництво в межах міста надходить набагато більше. Ми отримали змогу будувати для міста. Тому, дійсно, моя мрія здійснилася!

– У назві вашої організації є частинка «сіль». Ви ж розпочинали саме як сільські будівельники.

– Протягом двох минулих років ми добудували низку об’єктів в селах Велика Олександрівка, Ревне Бориспільського району, Велика Димерка Броварського району, і нині не відмовляємося. Та на сьогодні структура робіт склалася саме так, що переорієнтувалися в основному на міські об’єкти. Але, сподіваємося, що надходитимуть замовлення і від сільських рад, і від фермерських господарств. Тобто мріємо будувати і для села.

– Ви сказали, що все ж, попри плинність кадрів, колектив стабільний. Можете назвати тих, кому завдячуєте цією стабільністю?

– Звісно, чимало наших працівників працюють по 20 і більше років. Наші золоті кадри – механізатори М. Пугач, М. Мельник, водії А. Пахалович, О. Рубан, маляри Г. Ярмак, О. Макаренко, О. Кириленко, муляри С. Ярмак, О. Павленко, плиточник О. Рябий, зварювальники О. Мартиненко, С. Шевченко, заступник директора ТОВ «Трест Бориспільсільбуд» С. Сингаєвський, начальник дільниці О. Джигерей, виконроби В. Бутенко, В. Кардашевський, А. Бойправ, головний механік В. Броварець, інженер з техніки безпеки В. Шалбанов, головний бухгалтер Л. Гапон, начальник виробничо-технічного відділу О. Юрковець, начальник проектної групи А. Дудка, головний енергетик В. Нестеренко, комірниця В. Рубан, чимало інших. Усі відповідальні, згуртовані, спрямовані на виконання складних завдань, що постають перед будівельною організацією. Про кожного можна сказати чимало добрих слів.

Хочу ще раз повернутися до кадрової політики. Сьогодні у нас є можливість виконувати значні обсяги робіт, але на заваді стає недостатня кількість робочих кадрів. Тож ЗАПРОШУЄМО будівельників різних спеціальностей, проектантів, енергетиків, сантехників. Питання кадрів у будівельній галузі, звісно, потрібно вирішувати на рівні держави. Ми ж, у свою чергу, постійно порушуватимемо це питання. Усе від нас залежне, щоб утримати кадри, робимо, кожен наш працівник має соціальний пакет. У нас немає неофіційно працюючих, усі забезпечені житлом, у кого немає власного, надаємо гуртожитки.

– А розкажете про себе, адже маєте солідний стаж роботи в тресті «Бориспільсільбуд»?

– Це зайве. Скажу лише, що люблю свою роботу, намагаюся виконувати її як слід. Під моїм керівництвом працюють мої рідні, вимоги до них більші, ніж до інших.

– Що побажаєте підлеглим напередодні Дня будівельника?

– Миру, здоров’я, любові, добра, затишку, щастя. І нехай держава нарешті оцінить нашу працю належним чином.

Наталія МОЖАЙКІНА, «ТС»

Share Button