Сергій  Шакодько: «Майбутнє — за «зеленою енергетикою»

Альтернативна енергетика останнім часом стала не тільки найбільш швидкозростаючою галуззю в світовій енергетиці, а й показником економічного зростання багатьох країн. Сонячні електростанції на полях, панелі на дахах приватних будинків і навіть на вуличних ліхтарях та вітряки різної потужності. Ці пейзажі щороку стають дедалі звичнішими і для українця.

На городі у Сергія Шакодька, окрім картоплі та іншого збіжжя, височіє декілька рядів сонячних панелей – усе разом це перша у Жереб’ятині сонячна електростанція.

Поки Європа та Саудівська Аравія «засівають» поля новими технологіями – Україна тільки придивляється.

«Майбутнє за зеленою енергетикою», – наголошує Сергій Шакодько і додає, що нині це задоволення не з дешевих. Витрати, звісно ж, окупляться, але щонайменше за 5-6 років.

Ідея

Думка щодо встановлення сонячних панелей Сергію Шакодьку прийшла ще у 2012 році. Звернути увагу на нові технології «допомогли» постійні перебої з електропостачанням.

«У нас у селі з електроенергією дуже погано: тільки-но вітер чи дощ – все вимикається. Саме тоді я й поставив собі невелику станцію на 3 кВт. І під час негоди всі сиділи без світла, а я – ні. Заводити генератор – дорого, а тут електроенергія практично безкоштовно. Одне слово, сподобалось. Почав більше про це читати, вивчати і зрозумів – можна поставити ще більшу електростанцію», – розповідає чоловік.

Сергій Іванович зізнається, що перепон вистачало, але вже в 2017 році проект вдалося реалізувати. Електростанцію збирав самостійно, адже фірми за таку роботу вимагали просто «неадекватні суми», проте: «Все робив своїми руками – різав метал, зварював, фарбував. Сусіди також допомагали».

Після запуску сонячної електростанції ситуація з електропостачанням покращилась.

«Якщо раніше напруга була 190-200 В, то нині – 235-240 тримається, коли є сонце. Техніка вся працює, сусіди задоволені», – додає чоловік.

 

Ціна питання

Встановити сонячну електро-станцію – задоволення не з дешевих. У вартість входить не лише обладнання та встановлення панелей, а й розроблення проекту.

«Для початку потрібно, щоб РЕМ виділив потужність, окрім того, необхідно встановити новий лічильник, виготовити проект. А ще ж обладнання, монтаж, підключення», – наголошує Сергій Іванович.

Якщо робити все самому – буде дешевше, а якщо наймати компанію, то у півтора рази дорожче.

«Мені було простіше, бо я за освітою інженер і все життя працюю з електронікою», – пояснив чоловік.

Проте, окрім витрат, сонячна електростанція – це й прибуток. Сергій Іванович продавав надлишок електроенергії державі і мав на тому гарний підробіток. Проте швидких грошей очікувати він не радить. Окупити всі витрати, за його словами, реально за 5-6 років.

 

Правова колізія

Попри те, що «зелену енергетику» з екранів ТБ вихваляють наліво і направо – на практиці держава встановлює свої правила гри на цьому ринку для приватних осіб. Не так давно Верховна Рада вирішила ввести нові обмеження для приватників – тепер сонячні електростанції можна розміщувати хіба що на дахах будівель або капітальних споруд.

Тож на сьогодні розвиток зеленої енергетики цілком і повністю опинився в руках олігархів, вважає Сергій Іванович: «Кошти вкладені, а як далі – не знаю».

Його досвід був цікавий багатьом, люди приїздили, радились, просили допомоги з проектами, але нині все зупинилось.

«Дехто навіть обладнання закупив, але тепер вичікує, бо Обленерго не дає дозволу на будівництво на землі, а на дахах розмістити 30-50 кВт нереально – виконують закон», – зауважує Сергій Іванович.

Проте, попри всі правові колізії, чоловік вважає «зелену енергетику» одним із найперспективніших напрямів: «В Європі ж не дурні – всі кинулись у «зелену енергетику». Вітер, сонце, вода – використовують усе. Взяти хоча б ту ж Німеччину, зараз там 40% – «зелена енергетика». У Саудівській Аравії гектари полів «засівають» сонячними панелями, адже розуміють, що час нафти минає».

Розвиток інших джерел зеленої енергетики Сергій Іванович поки не розглядає, а вітрів, які б забезпечили станцію роботою, – немає.

«Щоб вітряк нормально працював – його потрібно підняти на 25-30 метрів, що в приватних умовах нереально, а ставити маленькі вигідно там, де взагалі немає ніяких джерел електроенергії», – пояснив чоловік.

ДОВІДКА:

Сергій Іванович Шакодько народився в Казахстані. Батьки родом з Полтавщини. Все життя Сергія Шакодька пов’язане з електронікою та програмуванням. Працював на заводі «Прометей», згодом в УМБ-17 обслуговував телефонну станцію «Квант». З 2005 року оселився у Жереб’ятині.

У Жереб’ятині побувала Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

 

Share Button