Олександр ЩУР: «Головне – визначити правила гри!»

Медики готуються до професійного свята: підсумовують, рахують, сподіваються…

Комунальне некомерційне підприємство Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» – ось така нині, з кінця 2018 року, назва основного медичного закладу Борисполя. Його ж керівник Олександр Щур на сьогодні обіймає посаду не головного лікаря, а директора. Ми, за старою звичкою застосовуємо ще старі назви посад, однак потрібно звикати до нових, як, утім, і до нових правил гри. Та біда в тому, що на вищому державному рівні вони залишаються невизначеними.

Тож на моє запитання, що найбільше турбує напередодні Дня медика, Олександр Павлович так і відповів:

– Не втомлююся повторювати: невизначеність. Ми входимо в топ-поле, в якому працює медицина всього світу. Припинили бути закладом, і в умовах ринкової економіки як підприємство продукуємо і продаємо медичні послуги. І, звісно ж, існує урядова постанова стосовно цього. Але чітку законодавчу базу під неї не підведено. Уже червень, тобто більше півроку минуло від прийняття нової постанови. Час працює не на нас, і якщо нові закони приймуть у жовтні-листопаді, то це вже запізно. Тож потрібно усвідомити, що медичні послуги – такий же товар, як всі інші. Лише слід визначити, за які з них сплачує держава, за які частково пацієнт і частково держава, а за які лише пацієнт.

– Коли це буде чітко визначено, то вже не стоятиме питання, на якому рівні обслуговування знаходиться медичне підприємство, і людина матиме вибір?

– Саме так, нині ж вона його позбавлена.

– Але ж є приватні лікарні.

– А ціни там бачили? Ми говоримо про такий вибір, коли запропоновані умови приблизно однакові.

– Тож поки продовжуємо сподіватися. Але ж напередодні професійного свята не забуваймо і про позитиви?

– Звісно, вони є. Зарплату медики одержують регулярно. На свято ми зберемося у великій залі райдержадміністрації, прийматимемо вітання від районної та міської влад. Нагороди отримають майже 80 медиків, тож когось окремо не виділятиму. Скажу лише, що колектив наш професійний, є ветерани, та чимало й молодих лікарів і медсестер, які набувають досвіду в процесі роботи, але…

– Дозвольте, випереджу: дехто розраховується, знайшовши вигіднішу роботу. Хтось вирушає до столиці, а хтось і за кордон. То, можливо, необхідно створити для молодих перспективних медиків кращі умови, насамперед це стосується житла?

– Житло медики могли б придбати й самостійно, за умови достатньої заробітної плати і вигідних умов кредитування, нині ж, на жаль, вони цього позбавлені. Тому й маємо плинність кадрів. Так, лише навесні від нас пішло три анестезіологи, завідуючі приймальним та дитячим відділеннями, медсестри також не затримуються.

– А санітарки?

– Молодший медичний персонал тримається, багато хто їздить із сіл, їх влаштовує графік – доба роботи і три вихідні. Тому тут проблем менше. Хоча врахуйте також якість обслуговування. За нормативом, одна санітарка має обслуговувати 25 осіб. Це непросто в умовах стаціонару, де лежать важкохворі.

– Тож викладаються на повну, а винагорода за таку роботу мізерна…

– В підсумку, все визначається матеріальними чинниками. І це, знов-таки, питання до вищих владних структур.

– А як щодо влади на місцях, відчуваєте підтримку?

– Так, заплановано будівництво нового корпусу. Місто виділяє на це кошти. Вважаю, будівництво нині просувається без особливих проблем. Заплановано капітальні ремонти в інфекційному, хірургічному, приймальному відділеннях,  постійно проводяться ремонтні роботи в інших відділеннях за кошти районної влади.

– Уже повідомлялося про те, що лікарня постійно оснащується новим обладнанням.

– За два отанні роки – позаминулий і минулий, на кошти, виділені районною радою та райдержадміністрацією, було закуплено багато дороговартісного медичного обладнання, необхідного для якісного обслуговування пацієнтів.

– Навчилися на ньому працювати?

– Щоб освоїти деяке, достатньо було й кількох днів, для іншого – відвідування місячних курсів навчання. Нині все обладнання в роботі.

– Тобто водночас з проблемами є й чимало позитиву?

– Згоден, адже багато залежить від організації роботи безпосередньо в медзакладі, і ми в цьому плані рухаємося вперед. Є певні зрушення щодо перебування хворих в умовах стаціонару.

– Розкажіть детальніше.

– Наприклад, якщо ще в 2013-2015 роках на харчування одного хворого протягом доби виділялося 8-10 грн, то цього року – 47 грн. Закупівлю харчових продуктів здійснюємо за системою ProZorro. Дбаємо, щоб продукти були дійсно натуральними, без консервантів. А взагалі, майбутнє за аутсорсінгом, тобто коли страви для пацієнтів готуються окремою організацією, що надає такі послуги. Це світова практика, те ж саме стосується й прання білизни.

– А як щодо закупівлі ліків?

– На них також виділяється більше коштів, і ми маємо змогу надати безкоштовну допомогу хворому в разі нагальної потреби. Такі ситуації виникають дедалі частіше. Адже, на жаль, зросла кількість гострих порушень кровообігу головного мозку, даються взнаки постійні стреси, напруженість, люди мало уваги приділяють профілактиці захворювань. Хоча є ще один чинник: кількість хворих в стаціонарі з інфарктами та інсультами зросла, порівняно з 2007 роком, удвічі. Нині госпіталізуємо пацієнтів, яким за вісімдесят, тоді як раніше їм надавали допомогу вдома.

– До речі, стосовно невідкладної допомоги, як прокоментувати Клятву Гіпократа і чи всі медпрацівники нині її дотримуються?

– Клятву Гіпократа полюбляють обговорювати всі, та мало хто її читав. А там є чимало цікавих речей. Наприклад, не йдеться про те, що лікар повинен працювати безкоштовно. В першу чергу, наголошується на його професіоналізмі, збереженні професійної таємниці. Окрім Клятви Гіпократа, існує ще й клятва українського лікаря, яку він підписує, коли закінчує навчання в медичному виші. Згідно з нею, за ненадання лікарем невідкладної допомоги тим, хто терміново цього потребує, передбачено кримінальну відповідальність.

– Що побажаєте своїм колегам у переддень професійного свята?

– В першу чергу, хочеться просто подякувати всім за нелегку працю, спрямовану на відновлення здоров’я, а іноді й порятунок життя хворого. Нехай ця непроста робота зрештою буде гідно оцінена державою. Усі ми продовжуємо жити з надією на позитивні зміни в ставленні до нас, від чого, звичайно ж, залежить і якість медичного обслуговування.

Бесіду вела Наталія МОЖАЙКІНА, «ТС»

Share Button