У теплі, добрі й серед людей: як живуть мешканці будинку для літніх людей у Ревному

«Мені достатньо тільки натиснути кнопку, і хтось із дівчат прибіжить… Ще не було такого, щоб не зайшли», – каже Володимир Костянтинович і бере до рук невеличкий пульт. Не минає двох-трьох хвилин – двері кімнати відчиняються.

«Що трапилось? Чим допомогти?» – запитує одна з працівниць Ревненського будинку для літніх людей.

До слова, закладу вже 30 років. Ми завітали туди напередодні Дня працівників соціальної сфери і поговорили про «діджиталізацію» у догляді, перспективи розширення та багато іншого.

Таких закладів, як у Ревному, на всю Україну одиниці

«Щоб ви знали, в Україні таких закладів, як у Ревному, – одиниці. Чому? Бо керівник на своєму місці», – наголошує сільський голова Гірської громади Роман Дмитрів, виходячи з кабінету Оксани Сущенко, яка очолює будинок для літніх людей уже 16 років.

За цей час Оксана Миколаївна встигла зібрати надійний і дбайливий колектив, який називає «родиною»: «До нас черстві люди не йдуть, – наголошує, – бо ж робота не тільки «подай-принеси». Нашим мешканцям потрібне людське тепло – підтримка та добре слово».

У будинку для людей літнього віку працюють понад 30 осіб. Більшість із них – жінки з Ревного, Мартусівки, Процева та Гори. Спокійні, врівноважені, привітні.

«Наш заклад приймає одиноких людей, яким потрібен догляд та піклування, з 1991 року. Спершу нами опікувалась область, потім район, а з 2020 року – Гірська громада. І зараз нам живеться чудово – нас чують, підтримують і допомагають. Наші підопічні у теплі та добрі, а працівники отримують гідні зарплати та премії. Якщо по-простому – є все, бо кожне наше прохання виконується», – підкреслює директор закладу.

От і цього дня голова сільської громади заїхав обговорити господарські питання та підготовку до свята.

Роман Дмитрів не приховує – плани щодо подальшого розвитку будинку для літніх людей є.

«Для початку зробили перебування тут ще комфортнішим, а тепер до кінця року плануємо заповнити заклад на 100%. Ці послуги з кожним днем стають дедалі актуальнішими. Тож розглядатимемо можливість будівництва нового корпусу. Територія дозволяє і близькість до столиці теж», – наголошує голова Гірської громади і на цьому прощається.

Оксана Миколаївна влаштовує журналістам невелику екскурсію і розповідає про своє господарство.

Щоб всяка справа вдавалася, не треба шкодувати любові

Спочатку заглядаємо на кухню. Там тривають останні приготування до обіду. Частуватимуть червоним борщем.

«З перчиком і любов’ю», – кажуть кухарі. На солодке – налисники з сиром і яблучним джемом.

«У нас у меню фрукти, молочка, м’ясо, соки, води», – хвалиться Оксана Миколаївна і додає, що не кожен на свою пенсію дозволить собі такий раціон удома.

Потім ми проходимо повз ванну кімнату, де ще стоїть пар після банних процедур.

«Тут і миємо, і бриємо», – пояснює директорка.

Нещодавно там зробили теплу підлогу і це неабияк сподобалось мешканцям будинку.

Потім піднімаємось на другий поверх, де в кутку чимало різних ікон і невелика бібліотека.

«Наші підопічні люблять читати, тож у нас можна знайти найрізноманітніші жанри. А ікони – їх люди часто привозять із собою як найдорожчі свої речі», – додає жінка. А ще у будинок для літніх щотижня приходить священник – проводить службу. Свята не обходяться без концертів та відвідувачів.

«І школярі до нас приходять, і адміністрація. Часто самі номери ставимо. У нас люди уміють і заспівати, і станцювати», – каже Оксана Миколаївна.

Проте найцінніший скарб – це спілкування. Люди тут собі навіть пари знаходять.

«У любові немає віку – ми це підтримуємо», – додає Оксана Сущенко.

Ми заходимо у кілька кімнат та знайомимося з людьми. Ось Сергій, йому майже 50 років. Він любить музику і першим біжить допомагати, тільки-но покличуть. А там мешкають «дівчата» – обирають собі фарбу для волосся і розповідають, що люблять читати – одна історичну літературу, а інша – фантастику.

«Найстаршому нашому підопічному Петру Руденку з Кийлова 97 років. І цього місяця маємо три 90-річні ювілеї», – зазначає керівник будинку. У цей час до неї підходить одна з ювілярок і нагадує, що потрібно купити цукерок до свята.

Разом з Оксаною Миколаївною обходимо всю будівлю і вона показує нам кожен закуток: «Усі роботи та ремонти робимо власними силами. Так, може, не євро, але точно не гірше».

Мешканці будинку для літніх теж не проти час від часу попоратися по господарству. Тож Оксана Сущенко разом зі своїми працівниками організовує суботники.

«Разом стараємось і територію прибирати. А цього року навіть грядку влаштували. Одна з наших мешканок попросила, бо привезла з собою розсаду помідорів. Разом доглядали й урожай зібрали. Вона потім тими помідорами смакувала і горда була, що такі вродили», – розповідає керівниця будинку і додає: «Щоб всяка справа вдавалася – не треба шкодувати любові».

Не шкодують любові і для тих, хто доживав віку у будинку літніх і відійшов в інші світи. Ходять на кладовища, як до рідних, прибирають могилки, фарбують хрести.

«Ми усіх пам’ятаємо і щотижня згадуємо їх імена під час служби», – додає Оксана Миколаївна.

«Діджиталізація» догляду

Коли йдемо коридором, помічаємо на руці однієї з працівниць незвичний браслет, за кілька секунд він спрацьовує.

«Хтось із підопічних викликає», – пояснює Оксана Сущенко. Виявляється, у кожній кімнаті є спецкнопка виклику, тож якщо комусь потрібна допомога, потрібно просто її натиснути.

«У моєму кабінеті встановлена система, за допомогою якої я можу бачити, хто викликає і кого», – пояснює директорка.

Дбають у закладі і про епідбезпеку: у кімнатах з’явилися дезінфікуючі і миючі засоби, а також серветки. А ще усіх підопічних те персонал вакцинували.

«Щеплення всі перенесли добре і спалахів у нас не було», – додає Оксана Миколаївна.

Зараз, коли Київська область у «червоній» зоні, відвідувачів без сертифікатів про вакцинацію не впускають.

Окрім родичів, які навідують своїх, частими гостями закладу є стоматолог та перукар.

«Мені б дуже хотілось, аби наш заклад був заповнений на 100 відсотків. Ми вміємо і любимо доглядати за людьми, допомагати їм. Наші двері відчинені, і ми хочемо, аби люди про нас знали і користувались нашими послугами», – підкреслює О. Сущенко.

Насамкінець заходимо ще до однієї кімнати, де нині поселився новий мешканець. Володимир Костянтинович розповідає, що він тут недавно і нахвалює кухню: «Такого ви в жодному ресторані не скуштуєте! Надзвичайно!».

А коли прощаємось, він додає: «Знаєте, я б дуже хотів, щоб кожен, кому потрібна допомога, міг потрапити до цього закладу, бо тут – оживаєш».

СЛОВО ГОЛОВІ ГІРСЬКОЇ ГРОМАДИ РОМАНУ ДМИТРІВУ:

– З нагороди свята хочу привітати усіх працівників і керівника Оксану Сущенко та висловити їм слова вдячності. Ваша робота – безцінна. Турботу та догляд не можна виміряти зарплатами та якимись благами. Дякую за професіоналізм та відданість, затишок і милосердя.

Щиро бажаю всім здоров’я та щастя! Знайте, громада завжди буде вам надійною підтримкою та опорою.

ДОВІДКОВО

Ревненський будинок для літніх людей розрахований на 50 мешканців. Наразі заклад може прийняти ще 17 осіб.

Одиноких мешканців громади, які потребують догляду та не мають рідних, можуть прийняти на умовах відрахувань із пенсії: 75% отримує заклад, решта залишається у підопічного.

Якщо рідні хочуть забезпечити доглянуту старість для бабусі/дідуся чи мами/тата – заклад пропонує платні послуги. Вартість утримання за місяць – 13 тис. грн.

Дізнатися більше можна за телефоном: 067-421-90-54.

У Ревному побувала Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

Share Button