З когорти «шістдесятників»: тонкий лірик, блискучий перекладач, принципова і скромна людина

ТВОРЧИЙ ВЕЧІР. Минулого тижня в Бориспільському державному історичному музею відбувся ювілейний творчий вечір Петра Засенка «І об очі мої треться вимитий світ», українського поета, перекладача, члена Національної спілки письменників України, яскравого представника «шістдесятників», лауреата літературних премій імені П. Тичини, А. Малишка, П. Чубинського, В. Булаєнка та Всеукраїнського фонду Тараса Шевченка.

Петро Засенко також був найближчим другом неперевершеного Григора Тютюнника і нещодавно відродив чимало його новел за оригіналами, завбачливо залишеними автором побратимові. Був особисто знайомий з українським поетом Василем Симоненком. До того ж, будучи в Борисполі, П. Засенко неодмінно заходив до редакції «ТС», щоб поспілкуватися і з журналістами, і з редактором-поетом Миколою Шостаком, редагував першу книгу його поезій «Три забутих варіації»…

Народився Петро Засенко 22 травня 1936 року в селі Любарці. Закінчив місцеву десятирічку, філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював редактором та завідувачем редакції поезії у видавництві «Молодь», старшим редактором у видавництвах «Музична Україна» та «Веселка», обіймав посаду завідувача редакції поезії в журналі «Київ», обирався секретарем Національної спілки письменників України… А ще Петро Засенко блискучий перекладач. Його твори перекладено болгарською, російською, білоруською, польською, казахською, грузинською, литовською, латвійською, арабською, румунською, молдавською, монгольською та іншими мовами; він є автором багатьох літературознавчих статей, есе, передмов до книг сучасників. І це лише окремі штрихи з біографії.

У 1969 році його збірку «Князівство трав» радянська влада знищила, автора звинувативши в націоналізмі й хуторянстві, звільнили з роботи. Його ім’я занесли до «чорних списків» із забороною виступів і позбавленням можливості друкуватися та Петро Засенко ніколи не зраджував своїм принципам…

На творчому вечорі поета привітали заступник міського голови Євгеній Грона, керуюча справами Бориспільської районної ради Ольга Малишевська, директор Бориспільського державного історичного музею Наталія Йова, шанувальниця його поетичного таланту Галина Лисиця та колеги по перу – український поет-ронделіст Микола Боровко, письменниця Світлана Дідух-Романенко, заслужений діяч мистецтв України, поет і перекладач Віктор Женченко, поет, редактор, педагог, видавець Володимир Литвин. Музичним дарунком Петру Петровичу став виступ  народного хорового колективу «Барви України». Бездоганно, щиро, за власним сценарієм вела творчий захід поетеса, журналістка, педагог, громадський діяч Олена Іщенко (вона ж одна з ініціаторів його проведення).

На зустрічі з теплотою згадували дитинство, юність, друзів та батьків поета. Від них та від своєї малої батьківщини він черпав життєдайні сили для творчості. І ніби на підтвердження – поезії Петра Засенка, які натхненно читали школярі Бориспільського академічного ліцею Ігор Білик, брати В’ячеслав та Владислав Колєснікови, Даніїл Нікашкін, Іван Григоренко, Володимир Трошин, Захар Іщенко, Еліна Дригус, Неля Астаф’єва, Катерина Зазімко, Христина Ушицька та Софія Гончарова, самостійно обравши їх заздалегідь. Вихованці Бориспільської музичної школи Владислава Томкалайс та Ангеліна Бабошена (викладач Любов Пісковець) виконували пісні, випускниця закладу Олександра Татарчук зачаровувала грою на бандурі. Окрім того, працівники музею зробили відеоподарунок Петру Петровичу: на екрані з’являлися світлини із сімейних архівів товаришів поета.

А незламність духу Петра Засенка, попри всі перепони, які ставило на його творчому шляху життя, влучно охарактеризувала директорка музею Н. Йова: «В ньому не вбили ні любові до українського слова, ні любові до України».

Марина ГРИЦЮК, «ТС», фото автора

 

Share Button