НА СТОРОЖІ ПАМ’ЯТІ

Наразі ми живемо в епоху глобальних змін. На межі переходу від однієї цивілізації до іншої. Як стверджує більшість учених-аналітиків, це буде цілком відмінна сутність буття людини в гуманістичному гармонійному розвитку соціуму. Цілком зрозумілі катаклізми, які відбуваються в сьогоднішньому світі, бо минуле не хоче відпускати, а майбутнє стукає в двері, і між ними точиться запекла боротьба.

Здавалося б, у цьому хаосі немає місця для творчості, наукових досліджень, але ж насправді ми бачимо протилежне. Особливо це стосується різних напрямів краєзнавства, яке семимильними кроками розвивається в Україні і, зрозуміло, на Бориспільщині. І тому вислів «хто не знає минулого, не має майбутнього», як ніколи, набуває актуальності. Більш детальнішого аналізу краєзнавчих напрацювань не дозволяє формат газетної статті, але зупинитися на одному унікальному дослідженні історичного минулого народу в окремому скансені можемо.

Йдеться про книгу відомого краєзнавця директора Іванківського народного краєзнавчого музею Петра Зінченка «На сторожі пам’яті. Витоки історії краю та села Іванків із найдавніших часів», яка цьогоріч побачила світ у бориспільському видавництві «ФОП Бакум С.Ю.» завдяки фінансової підтримки Анатолія Тура, Максима Мазурка, Івана Пронози, допомоги у збиранні матеріалів Андрія Зиля, Валентини Стрілько-Тютюн, Володимира Литвиненка, Валентина Верни, Віталія Зінченка, Володимира Кавецького, Миколи Кисіля. І особлива заслуга в тому, що книга відбулася (а це величезний фоліант формату А-4 на 580 сторінок із безліччю унікальних світлин), літературного редактора Інни Бакум.

Книга Петра Зінченка вигідно вирізняється серед інших книг такого плану. Це справді глибоко виважене науково-краєзнавче дослідження, в якому аналіз окремих явищ, подій, людських доль рідного краю синтезується в цілісну картину розуміння й заглиблення в минуле цілої країни. Автор починає свою розповідь з часів пізнього палеоліту і приводить читача до сучасності, показуючи неперервний історичний процес і тісний (генетичний) зв’язок поколінь (і це, як на мене, особливо цінне, бо усталена традиція, коли історію населених пунктів починають із часу згадки в писемних джерелах, абсолютно неприйнятна). Проходячи разом з автором цей довгий шлях історичного поступу, ми стаємо свідками формування міст і укріплених поселень, усвідомлюємо роль козацтва в державницьких процесах суспільства і роль конкретної особистості в історії. Надзвичайно цікаво дізнатися, якою була освіта і культура в різні періоди, як вплинули круті повороти історичних подій на життя конкретної людини тощо.

Матеріал для книги Петро Зінченко по крупинці збирав практично все своє життя. Результат гідний подиву й захоплення. Навіть не побоюся сказати, що це творчий і громадянський подвиг.

Одностайно високу оцінку книзі «На сторожі пам’яті» дали також учасники презентації, яка відбулася з нагоди 30-ої річниці Незалежності України 21 серпня в Іванківському будинку культури: президент Міжнародного благодійного освітнього фонду Валентина Стрілько-Тютюн, член Національної спілки краєзнавців України Андрій Зиль, керуюча справами Бориспільської районної ради Ольга Малишевська, автор і ведучий радіопередачі «Благовіст», заслужений журналіст України Володимир Татаренко, колишній директор школи Іван Пархоменко, колишній голова районної ради Віктор Сайко, редактор газети «Трудова слава» Інна Бакум.

Привітати автора завітали заступники міського голови Людмила Бистра і Євгеній Грона, староста села Олександр Кириченко, науковці, краєзнавці, меценати, представники освіти й культури.

Родзинкою заходу був виступ учасника театральної студії «Кредо» Іванківського будинку культури семирічного Макара Ляшевського, який майстерно прочитав вірш місцевого поета Василя Швеця «Ворон-могила».

Музичне вітання учасникам презентації лунало від вокального жіночого ансамблю «Родина» під керівництвом Світлани Гарячої, вона ж автор сценарію й неперевершена ведуча заходу.

Насамкінець Петро Зінченко подякував усім за теплі щирі слова, наголосивши при цьому: «Кожна нація світу за довгі віки існування створила, випестила своє національне дерево життя. Таке національне дерево духовного й культурного життя має Україна і наш рідний край. І не треба забувати про те, що дерево не може рости без ґрунту, який його живить. Таким ґрунтом для дерева культури є глибоке минуле народу, без доброї волі якого і його благословення нам важко уявити упевнений поступ в майбутнє».

Володимир ЛИТВИН, член Національної спілки краєзнавців України

Share Button